Розповідаємо історію ветерана, про якого всі забули

Андрій Ісламханов - ветеран, який віддав усе за Україну. У 2022 році під Харковом він отримав тяжку контузію, що призвело до ускладнень: паралізована ліва сторона, постійний біль, повна залежність від сторонньої допомоги. Він - інвалід 1-ї групи. І він - сам.

Завдяки допомозі вдалося організувати для нього реабілітацію в Харкові. Але після її завершення знову постало питання: що далі?

Він жив у квартирі, за ним доглядала знайома, яка сама має двох тяжкохворих батьків. Вона благала про допомогу, бо залишити його самого було просто неможливо.

За сприяння наших партнерів Реабілітаційна Клініка “Святенко” прийняла Андрія до себе, організувала трансфер із Харкова, і Андрій зміг продовжити лікування. Там він отримав догляд, підтримку і шанс на покращення, посмішки і великі серця поруч.

Минулого тижня Андрій зробив перші самостійні кроки. Це диво, яке робить людська турбота і догляд.

Але термін реабілітації добігає кінця. І зараз, перебуваючи у центрі, він щодня питає: «Скільки я ще можу тут залишатися?» Бо повертатися йому просто нікуди.

Таких історій дедалі більше. Війна триває, і кількість тяжкопоранених ветеранів, які залишилися без дому та підтримки, тільки зростає.