"Простий стрибок на дно окопу призвів до тяжкої травми», – розповідь Михайла про війну, відновлення, навчання та роботу

Навчання та робота

До нас звернувся Михайло В. О., який повернувся після строкової служби, маючи військовий досвід ще з 2020 року. Він проходив службу, будуючи укріплення в Запорізькій і Донецькій областях на другій лінії оборони. Коли під час служби довелося різко стрибати в окоп, він отримав травму ноги.

Раніше Михайло цікавився освоєнням технік масажу, а тепер він планує продовжувати навчання і працювати в цьому напрямку. Тому він звернувся до Фонду "Після Служби" з проханням допомогти йому отримати нові знання та практику масажу.

Фонд оплатив його навчання в Клініці Здоров'я Людини. Він успішно завершив навчання з хорошими відгуками викладачів. Навчання виявилося корисним і продуктивним.

Історія Михайла:

"Мій шлях як військового почався наприкінці 2020 р. На той момент я ще не знав наскільки круто зміниться моє життя, як і життя мільйонів українців. Відверто кажучи, обравши для себе Десантно-штурмові війська взірцем успішного реформування армії, я бажав попасти саме туди й нікуди більше. Моє бажання привело мене до 81 ОАМБР 5 БТГР, саме у цій бригаді я отримав військовий досвід протягом року і семи місяців…

Саме за місяць до довгоочікуваного повернення додому розпочалося повномасштабне вторгнення. Тим ранком до нас, сплячих молодиків, прийшов черговий сержант та тихим спокійним голосом почав промовляти: «Хлопчики, прокидаємось, вдягаємось, почалась війна» – реакція сержанта Олексієнка мене вразила та збагатила впевненістю у тому, що ситуація під контролем. Під кружлянням ворожих винищувачів ми потихеньку організовувались та починали приходити до тями. Ми діяли виключно у складі роти строковиків та не були залучені до виконання диверсійних або розвідувальних завдань. Нашою задачею було тільки охороняти ППД (Пункт постійної дислокації – прим.). Перші мобілізовані почали прибувати вже о 6:30 прямо з військкомату, саме ті, хто знав, що має відбутися.

Незадовго до відряджання в Запорізьку область, в момент активних обстрілів Харкова, я зустрічав перші колони переселенців та всіх, кого застала нелегка доля. Через деякий час до нас прибув командир роти та повідомив про можливе вирушення. За усною згодою були складені списки трьох взводів посилення ТПУ за 10 км від лінії зіткнення. Багато з нас, звісно, були не готові на такий ризикований крок, але розуміння того, що день за днем триває бій, а ми просто кліпаємо очима, дивлячись новини, викликало далеко не найприємніші відчуття. Місяць у бойовій обстановці загартував та поріднив наш юний колектив, поверталися ми звідти так, ніби просиділи на відлюдному острові, але це був не останній наш досвід.

У Донецькій області, у напрямку на Слов’янськ, нашою задачею була забудова фортифікацій та додаткових позицій. Життя там було далеко не катастрофою, в житті всі сприймали гідно різного роду іспити та складнощі. Також у моєму підпорядкуванні було невеличке відділення взводу роти вогневої підтримки, день за днем ми виїжджали на позиції. Під час переміщення по позиції, простий стрибок на дно окопу призвів до тяжкої травми. Це був перелом однієї з кісток стопи…

Через деякий час мене швидко евакуювали у Дніпро, там професійно та швидко на другий день було проведено синтез металосистеми та повну фіксацію перелому. У зв’язку з постійним напливом евакуаційних груп, там залишатися надовго могли тільки ті, хто знаходиться у дуже тяжкому стані, тому я вирушав далі згідно з планом евакуації. Кінцевим пунктом мого переміщення став Київ. Я був щасливий бачити його не тільки як транзитний пункт за майже два з половиною роки, далі лікування та шлях відновлення. Повернувшись до цивільного життя, я дуже мотивований допомогти собі та іншим. Масажі – це перше, чим я почав займатися, але не багато часу пройшло, як і прикладні техніки відновлення та впливу на організм ввійшли у моє життя. Зараз я лікую, реабілітую та просто покращую стан усіх бажаючих у особистій студії ”Health Studio7”."