За підтримки «Українського ветеранського фонду» було проведено комплексне дослідження з питання дискримінації різних соціальних груп у ЗСУ, зокрема представників національних меншин, жінок, колишніх засуджених ветеранів, представників ЛГБТ спільноти.
Дослідження складалося з двох частин:
- Загальнонаціональне опитування за участю 2000 осіб віком від 18 років і старше.
- Якісне дослідження фокус-групи та глибинні інтерв'ю. Загальна аудиторія складала 38 осіб (зокрема жінок-військовослужбовиць, чоловіків-військовослужбовців та військовослужбовців представників ЛГБТ).
Результати загальнонаціонального опитування показують, що загалом у суспільстві спостерігається позитивне ставлення до усіх категорій осіб, які сьогодні служать у Збройних силах України. Також переважає думка про відсутність дискримінації під час проходження служби у ЗСУ серед категорій населення, які можуть її зазнавати (представники національних меншин, жінки, колишні засуджені ветерани, особи ЛГБТ спільноти). Попри те, при порівнянні категорій помітна певна різниця. Якщо, щодо можливої дискримінації представників національних меншин під час служби в ЗСУ очікування мінімальні, то щодо представників ЛГБТ спільноти – такі очікування більш ніж у 40% опитаних. Стосовно жінок та колишніх засуджених ветеранів про можливу дискримінацію говорять до чверті опитаних.
Більшість опитаних вважає, що служити можуть всі, обмеження повинні бути лише за віком та станом здоров’я. Також, були аргументи на користь того, що служити повинні ті, хто психологічно, морально готовий і хоче цього, бо користі від тих, кого «сачком біля нічного клубу упіймали» небагато – таке уточнення надавали в кожній групі декілька учасників. Застереження щодо проходження військової служби представниками ЛГБТ звучали лише від тих, хто відкрито висловлював гомофобні погляди (серед командного складу військовослужбовців). Інколи учасники висловлювали застереження щодо проходження служби жінками, у яких 2-3 і більше дітей і, тих, у кого вже служать чоловіки. Застереження щодо засуджених згадали 1-2 рази (за важкими статтями), «щоб не бути як Вагнер». Також на думку респондентів обмеження мають бути для наркоманів та алкозалежних («від них ніякого толку та й ще заохочують інших до вживання»). Але ці згадування поодинокі. Національні меншини практично не згадувалися.
Військові – учасники фокус груп та глибинних інтерв’ю найчастіше виокремлювали наступні групи, де можлива дискримінація: жінки (самі жінки частіше, чоловіки зрідка), ЛГБТ (їх називали найчастіше – бо в суспільній свідомості вибудувався асоціативний зв’язок «ЛГБТ – дискримінація» і це у всіх на слуху) і навіть згадали веганів (бо «їм нема що їсти, вони звичайну їжу не їдять»). Інші чуттєві до дискримінації військовослужбовці не згадувалися.
В цілому складається враження, що ситуація з нерівностями та дискримінацією покращується, особливо за останній рік. Щодо жінок – це відносне покращення; щодо національних меншин – не дуже сензитивна тема, бо учасники її майже не відзначали і мало що могли розповісти, оскільки не вважають національні меншини дискримінованими. Так само щодо засуджених, за виключенням тих, у кого важкі статті. Єдина група, яка все ще критично чуттєва щодо дискримінації – це ЛГБТ спільнота. Певним чином тут дається взнаки упереджені, викривлені уявлення щодо поведінки та цінностей ЛГБТ-осіб, які ще побутують в суспільстві.
Детальніше ознайомитись із повним текстом дослідження можна на сайті Українського Ветеранського Фонду.