ПТСР у військових та ветеранів: чим ми можемо допомогти?

Що таке ПТСР і в кого він буває?

Пост-травматичний стресовий розлад (коротко – ПТСР) виникає не в кожного, хто пережив травматичну подію (війна, катастрофи, теракти, антисоціальні дії) або став її свідком. До появи симптомів ПТСР схильні приблизно 20% населення. 

На відміну від гострої стресової реакції (кілька днів від події) і розладів адаптації (протягом місяця від поді), ПТСР виникає протягом кількох місяців. Відкладений ПТСР взагалі може проявитись через 6-12 місяців, якщо його «пробудить» інша стресова подія.

Найбільш актуальною проблема ПТСР є зараз серед українських військових (а також цивільних, які пережили воєнні події). Загроза смерті, свідоцтво смерті побратимів і цивільних, ситуація бою – все це може привести до появи розладу. Контузія, отримана в бою, також може суттєво вплинути на розвиток ПТСР.

Механізм виникнення ПТСР і симптоми

Який механізм виникнення ПТСР? Психіка виокремлює травматичний досвід, який вона не здатна або «боїться» пережити, і витісняє в сферу несвідомого, внаслідок чого це несвідоме психічне утворення, що завдає болю, який неможливо винести, починає проявляти себе через симптоми:

• емоційні (підвищена агресія, тривожність, емоційне оніміння, суб’єктивне відчуття збереження загрози, нездатність відчувати задоволення);
• когнітивні (флешбеки – тобто згадки про травматичну подію, кошмари, негативне мислення, нездатність описати свої і чужі емоції);
• фізіологічні (хронічна втома, гіперзбудження, погіршення сну, зникнення апетиту, підвищене серцебиття, труднощі з концентрацією уваги);
• поведінкові (уникання думок, почуттів, спогадів про травматичну події, а разом з цим – уникання ситуацій, які можуть їх викликати; парадоксальне загострення інстинкту самозбереження; або, навпаки, феномен набутої безпорадності).

Головним симптомом ПТСР вважаються інтрузії, тобто неконтрольована яскрава поява візуальних і аудіальних спогадів про травматичну подію, вони ж флешбеки. Емоційні афекти і уникання – також серед важливих симптомів.

Діагностування і методи лікування ПТСР

Раннє діагностування посттравматичного стресового розладу (ПТСР) має вирішальне значення. Воно дозволяє своєчасно надати необхідну допомогу та підтримку, запобігти загостренню симптомів і покращити загальний прогноз.

Серед факторів, які впливають на виникнення ПТСР, може бути як генетична схильність, так і рівень стресу до травматичної події, або наявність схожих подій в особистій історії (тоді ми можемо говорити про КПТСР – комплексний ПТСР) і відсутність підтримки близьких.

Сучасна терапія ПТСР включає три складові: психотерапевтичне втручання, фармакологічний вплив, психосоціальні реабілітаційні заходи.

Серед методів психотерапії ПТСР найкраще себе показали КПТ (когнітивно-поведінкова терапія) і ТФ-КПТ, експозиційна терапія, техніка десенсибілізації за допомогою руху очей, тренінг подолання тривоги (AMT). Їх сукупна мета – підтримка адаптивних навичок Я, прийняття і опанування симптому, відмова від стратегії уникання, створення відчуття контролю за ситуацією. Фармакотерапія ПТСР базується на призначенні антидепресантів і (інколи) нейролептиків.

Родина і соціум як середовище терапії

Дуже часто для осіб, які переживають симптоми ПТСР, світ інших людей вважається дрібним і не вартим уваги. Виникає відчуття, що ті, хто не пройшов подібні випробування, не може зрозуміти людину з ПТСР, а спроби близьких допомогти сприймаються з роздратованістю. Це особливо актуально для військових і ветеранів, як повертаються з зони бойових дій у «світ цивільних». Важливо не ображатись на це і не залишати близьку людину переживати кризу на самоті. Разом з одужанням повернеться і здатність до емпатії!

Надзвичайно важливою є психосоціальна реабілітація, серцем якої є, звичайно, родина, але також інші способи соціальної підтримки: освітня, професійна, розважальна тощо. Дуже важливим є залучення людини з ПТСР і її родини до соціального життя, це не дозволяє замкнутись на своєму стані.

Фонд “Після Служби” надає комплексну підтримку ветеранам і діючим військовим, що включає в себе як психологічну допомогу на перших етапах, так і добре продумані соціальні активності (ветеранські зустрічі, тренінги, лекції, творчі майстер-класи).

Безпечна і комфортна атмосфера «серед своїх», відчуття важливості і власної соціальної цінності, можливість змінити професійний вектор і знайти нове коло спілкування – мета і результат таких зустрічей.
Люди з ПТСР мають відчувати себе повноцінними і бажаними членами суспільства, а ми маємо створювати для них безпечні, комфортні і приємні умови соціалізації, особливо це питання актуальне відносно захисників і захисниць України.