Кейсменеджери Фонду поспілкувались з директоркою Центру психічного здоров'я та реабілітації ветеранів "Лісова поляна" МОЗ України

Кейсменеджери ветеранського фонду «Після Служби» Анна Глушкова та Олександр Віцан поспілкувались з Ксенією Возніциною – директоркою державного закладу Центр психічного здоров'я та реабілітації ветеранів "Лісова поляна" МОЗ України. Ознайомились з центром та принципами роботи.

Обговорили найчастіші запитання, а саме:

• Перші ознаки ПТСР, як саме кейсменеджер може це виявити та перенаправити до спеціаліста.
• Наслідки нелікування контузії та що це за діагноз.
• Арт терапія для ветеранів.

– Стосовно ПТСР, що можна порадити кейс-менеджеру, як розпізнати ознаки для непідготовленої людини:

– Посттравматичний стресовий розлад – це достатньо серйозний недуг, який може встановити лікар-психотерапевт або психіатр. І він має певні діагностичні критерії, які визначає фахівець. Звісно, кожен психолог або кейс-менеджер може за рахунок спілкування з пацієнтом усвідомити, що є певні ознаки, які варто скерувати до фахівця. І навіть психолог, не маючи лікарської освіти, може виокремити окремі симптоми, які є насторожуючими, загрозливими, і тоді скерувати людину до фахівця. Це дуже важливо. Зараз дуже багато міфів щодо ПТСР. Але є певна статистика, що ПСТР розів’ється у людей, що пережили катастрофічні події у 20, максимум 30% людей. Частина з них, десь 70% може достатньо швидко відновитись, завдяки лікуванню цього можна швидко позбутися.

Але залишається відсоток, який буде сталий, хронічний, резистентний до лікування. Про це ми й говоримо. Але це невеликий відсоток від загальної кількості. І ще, важливий момент, про ПТСР: перший критерій його виявлення – це переживання та проживання події, надзвичайно катастрофічного характеру – загрози життю або здоров’ю. Тобто ПТСР не може розвинутись від розлучення, втрати здоров’я чи житла – це не є критерієм постановки такого діагнозу. Звісно війна – це і є такий епізод, що може викликати саме ПТСР.

– А які наслідки контузії, якщо її не лікувати?

– По-перше, контузія – це не вірний термін і це вже варто суспільству усвідомлювати. Прорив стався у 2021-2022 роках. Контузія – це забій головного мозку, а ми кажемо про струс головного мозку – це комоціо. І зараз в діагнозах всіх можна бачити «мінно-вибухова травма, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку» – це і є правильна назва "контузії". Власне, це струс, до якого може доєднатися ще акустична травма у вигляді ураження вестибулярного або слухового апарату. Тобто є струс і акустична травма, які можуть бути як окремо, так і разом. Частіше – разом, тому що вся вибухова хвиля проходить через природні отвори. І звісно, підступність цієї травми – це її невидимість, як і психологічних наслідків. Зовні це практично ніяк не проявляється і часто вважають, що вона швидкообратима, що пройде 3-5 днів і все відновиться – це теж міф. Під впливом багатьох факторів цього відновлення не відбувається. І як лікували в гострому періоді, і може людина мала травму раніше (чи дтп або спорт травматичний, чи людина страше 50 ріків) – багато є факторів. І звісно, декілька епізодів вони нашаровуються, акумулюються і можуть давати тривалі наслідки у вигляді посткомоційного синдрому. Власне, наслідки дії вибухових хвиль, якщо вони вже закріпились, вони завжди розпізнаються через 3 групи симптомів:

• Соматична група – тілесні: зниження слуху, зору, шум чи дзвін у вухах, нестабільність тиски, метеозалежність, симпатеодреналові кризи та багато іншого,
• Друга групі – когнітивні: зниження пам’яті, концентрації уваги, погіршення процесів мисленнєвих, які ти раніше дуже легко робив,
• Третя група – емоційно-поведінкові: гнівливість, агресивність, схильність до депресії, суїцидальних вчинків, підвищене відчуття справедливості. Тобто, психоемоційна група теж дуже характерна для посткомаційного синдрому.

І обов’язково кожен пацієнт із такими ознаками матиме всі три групи. І це дуже порушує якість життя. Нібито, це не важка якась патологія, і не інфаркт, не інсульт, ти із цим живеш кожного дня. Але ці симптоми не дають якісно жити, працювати, спілкуватись з родиною. Для прикладу, візьмемо ІТ-фахівця: йому треба напруження і зорове, і емоційне, і когнітивне, і часто люди втрачають таку здібність. І треба або правильно лікуватись, або перефоматовувати професію.

– Що думаєте стосовно арттерапії?

– Ми це використовуємо дуже давно, з 2014 року, але це є абсолютно допоміжний метод до основного лікування. І я б це називала не терапією, а артреабілітацією, бо це напрям психотерапії, як КПТ, як гештальт. Це психотерапевт, навчений спеціальному методу лікування – арттерапевтичному. Художник або майстриня, що приходить проводити МК з військовими – він не арттерапевт, у нього немає тієї освіти, це просто допоміжний метод розслабитись, зануритись в себе, подумати, отримати задоволення, емоційну підтримку – це дуже важливо в реабілітації загальній.

– Але такі МК має проводити професіонал-психолог?

– Не обов’язково! Це може бути майстер, який володіє мистецтвом, було б гарно, якби це був арттерапевт, просто їх не так вже й багато та арттерапія передбачає проговорення та пропрацювання певних травматичних досвідів і це може бути більше індивідуальна робота. Це більше загальна, емоційно-підтримуюча активність, яка допомагає людині трошечки розслабитись і прийняти вже спеціалізовану допомогу.

– Скажіть, а Ви зі свого досвіду, багато пацієнтів хоче ходити на таку арттерапію?

– Не дуже, ми завжди маємо це обговорити, проговорити, але вже коли потрапляють, це всі кажуть, що це заворожує. Бо ми часто використовуємо такі артреабілітаційні заняття за допомогою нашої партнерської групи ARTREHUB, вони використовують український орнамент, символіку, розповідають про культуру України, та це дуже затягує і завжди цікаво. Глину люблять всі, ходять значно краще на заняття, бо це класичний заземляючий елемент реабілітації.

Сильні партнери - це невід’ємна частина кожної команди які працюють з ветеранами та військовослужбовцями. Завдяки спільним зусиллям та досвіду професіоналів наші захисники відчують, що допомога завжди поруч.