Інтерв'ю на Громадському радіо з директоркою ветеранського фонду «Після служби» Юлією Гончаровою
У Міжнародний день волонтера говоримо з волонтеркою, директоркою ветеранського фонду «Після служби» Юлією Гончаровою.
Реабілітація важкопоранених бійців — справа складна та дорога. Держава не має змоги профінансувати більше, ніж 6 місяців. А важкопоранені бійці потребують довшої реабілітації, ніж передбачено державними програмами на цей час. Про це в етері Громадського радіо заявила волонтерка, директорка фонду «Після служби» Юлія Гончарова.
Прослухати етер:
«Ми бачимо дива через 6 місяців. 6 місяців дає держава, а потім ще ми якихось 6. Але не завжди дива трапляються за графіком. У деяких людей — через рік або півтора», — запевнила волонтерка.
Якою має бути реабілітація важкопоранених
Зараз фонд «Після служби» опікується 9-тьма пораненими військовими. Усім їм потрібна тривала реабілітація.
«Це всі важкі. Але в нас є хлопці, які вже намагаються йти. Вони перебувають тут вже четвертий місяць, наприклад, вже відбули три місяці в реабілітаційному центрі. А є хлопці, яким ми ще не починали допомагати через просту, дуже об’єктивну причину: у нас немає на це грошей. А гроші в такому випадку роблять дива. Реабілітація у дуже хорошому центрі в Модричах коштує в середньому на такого пораненого 3,5-4 тисячі доларів. Ми дуже потребуємо зараз 2,5 мільйони гривень на наших 9 поранених», — розповіла Юлія Гончарова.
Ветеранський фонд «Після служби» опікується ветеранами з найважчими пораненнями. Такі потребують реабілітації, яка триває роками. Це спинальні, мозкові поранення, хребет. Це зазвичай ті люди, яким держава вже нічого не може дати. Їм дається пів року реабілітації коштом держави, але при таких пораненнях цього замало, підкреслила волонтерка.
«Якщо ми маємо кошти, ми стаємо свідками справжніх див. Коли людина, якій сказали, що в неї немає ніяких шансів не то що ходити, а й обслуговувати себе, ніжкою колихати, водички попити… Зараз користується паличкою, навіть не кріслом колісним. Це все гроші», — запевнила жінка.
Вона закликала усіх зайти на сайт ветеранського фонду «Після служби». Знайти розділ «Надати допомогу» або «Активні збори» (можна обрати собі бійця — ред.). Там висять портрети, фотографії до поранення, під час реабілітації, стан на сьогодні, відео, прогрес, який з пораненими відбувається.
«Усі наші звіти, платіжні доручення, все відображено. Ви можете обрати ветерана одного і допомагати йому на постійній основі раз на місяць. А можете щодня 5 гривень відправляти. На зараз ті, кому ми вже взяли на себе зобов’язання допомогти, у нас таких 9. І 6 – це ми ще не починали», — додала вона.
Історії військових, які потребують допомоги
Найгірше для Юлії Гончарової — коли знайшла кошти, і у чотирьох із бійців був величезний прогрес, а в одного — ні. Вони перебували у двох в одній палаті в реабілітаційному центрі.
«І побратим його відбув два місяці, і третій свій місяць лишив Андрієві. Для того, щоб той зміг більше там відбути», — поділилась історією волонтерка.
Вона також закликала усіх допомогти зібрати кошти на реабілітацію для бійця бригади Нацполіції «Лють» Андрію Печенюку.
«Андрій — це людина, яка щодня намагається піти, і він піде. Просто він потребує грошей, йому страшенно допомагає бригада і побратими, основні донатори на його реабілітацію, то саме побратими. Це замкомбрига, це комбати, це психологи бригади. Ти не уявляєш, що робить бригада для своїх побратимів», — додала вона.
Також згадала про іншого військового, який потребує підтримки: Саша Іванов.
«Його мама збирає, мама на собі його возить, носить. Сашу могли би теж знати всі. Він був у джипі, який підірвався, коли отримав поранення Масі Найєм. Вони служили разом, і підрозділ теж допомагає, але це довгострокова реабілітація, і вони потребують багато коштів. Так що, дорогі мої люди, давайте зробимо дива, давайте побачимо, я вам буду показувати раз на два тижні, який прогрес у наших хлопців», — запевнила Юлія Гончарова.
Раніше Юлія Гончарова 10 років займалась волонтерською діяльністю. Рік тому вона очолила ветеранський фонд «Після служби», і почала займатися вже важкопораненими, ветеранами, а також родинами зниклих без звісти і загиблих.
Уже в травні цього року за основу було прийнято законопроєкт 5344, розроблений Мінсоцполітики. За словами Оксани Жолнович, законопроєкт покликаний збільшити інклюзію в суспільстві. Серед іншого, в законопроєкті ставиться акцент на забезпеченні гідних умов роботи людей з інвалідністю, накопиченні ресурсу і розширенні підтримки соцпідприємств.