Фонд "Після Служби” повертає військових у цивільне життя. Ось 9 проблем, з якими стикається кожний

У 2022 році Едвард Маршалл, колишній держслужбовець США та член консультативної ради Американського партнерства воїнів (AWP), заснував в Україні "Після служби" – фонд, який допомагає українським ветеранам повернутись до цивільного життя. Своєю метою фонд визначив просування адаптації українських ветеранів та зменшення кількості самогубств серед військовослужбовців.

Як в Україні працює фонд за американським зразком та чому сучасному війську необхідні патронатні служби, Характер поспілкувався з Олександром Віцаном, кейс-менеджер фонду, та Мар‘яною Коваленко, консультанткою з реалізації проєктів.

Як повернути військових до цивільного життя

Дружина Маршалла – українка. Тому коли росія почала повномасштабне вторгнення, Едвард швидко зрозумів, що Україні слід допомагати, адже країна стала фронтиром всього Західного світу –  і зволікання з підтримкою може дорого коштувати.  

"Від 2014 року і до сьогодні, ми маємо одну і ту ж саму проблему – дуже поверхневу роботу з проблемами військових. Поверхневе лікування, реабілітація до якоїсь певної точки, без психологічного супроводу – руки-ноги цілі, значить ти здоровий, йди й не жалійся. В той час, як людині потрібна комплексна допомога", – пояснює кейс-менеджер фонду Олександр Віцан, ветеран, учасник бойових дій в складі добровольчого батальйону Нацгвардії та волонтер.

Олександр Віцан

Олександр служив в ЗСУ впродовж 2014-2015 років.

"З першою директоркою фонду ми разом служили в батальйоні, пройшли бої в Дебальцевому. Коли її запросили очолити фонд, вона розповіла мені про концепцію і запросила на роботу. Я сам пройшов всі військові шляхи: був пораненим, пройшов госпіталь, а потім відчув на собі реалії ставлення до людей після війська від держави. Коли побачив, що фонд намагається допомогти ветеранам, вирішив, що я можу бути корисним у цьому напрямку", – пояснює Олександр. 

"Після служби" допомагають "перезнайти" себе після війська

"Після Служби" наголошують – після психологічного відновлення людям потрібно дати можливість "перезнайти себе", пройти перекваліфікацію. За даними фонду, 60% військових в силу різних факторів – фізичних обмежень чи/та зміни світогляду через війну – не хочуть повертатись на попереднє місце роботи. 

"Дуже часто наші військові стартують у новій діяльності: хтось починає свою справу, хтось змінює спеціальність. Людині часто водночас потрібна юридична, профорієнтаційна, психологічна допомога. Щось роблять і центри зайнятості, і Міністерство у справах ветеранів та соцполітики, проте немає одного такого місця, де військовий міг би одразу знайти відповіді на всі питання. Держава станом на зараз не виробила відповіді на цей виклик, тому це намагаємось зробити ми", – розповідає Олександр  

Зустріч одного з клубів фонду, "Veteran Connect"

У "Після Служби" військовий отримує повний пакет інформації про допомогу, яку може отримати: 

• номери усіх корисних гарячих ліній;
• інформацію про пільги, гранти, навчання, можливості для розвитку бізнесу та безкоштовну допомогу;
• допомогу із залученням коштів на довготривалу реабілітацію, яку уже не фінансує держава. 

"Поранення та терміни реабілітації в кожного індивідуальні. Комусь достатньо місяця, а комусь треба півтора року", – пояснює Олександр. 

Після війська ветеран/ка зможе отримати повний пакет допомоги

Патронатні служби VS суїцид

"Насправді, воїн має отримати всю необхідну інформацію, яка йому знадобиться після звільнення, ще на етапі мобілізації. Він чи вона мають розуміти – що буде, якщо його/її поранять? Яку допомогу отримає родина? Мільйон різних питань, на які мали би відповісти працівники патронатної служби", – пояснює Мар‘яна Коваленко, консультантка фонду з реалізації проєктів, волонтерка з 2014 року. 

Мар’яна розповідає: за американським прикладом,  в Україні також почали запозичувати систему патронатних служб, які мають працювати з військовими з моменту рекрутингу. Це організація, що займається пораненими бійцями, звільненими полоненими, загиблими, комунікацією з їхніми родинами та організацією процедури поховання. 

Мар'яна Коваленко

Патронатна служба повинна турбуватись про військового від моменту поранення – покласти в лікарню, домовитись про обстеження і реабілітацію. Наразі така служба працює в "Азові" та "Люті" – там бійцям допомагає людина, яка контролює документацію та всі потреби, які виникають на етапі відновлення. Проте наразі патронатні служби є скоріше виключенням з правил, аніж самим правилом.

"Це взагалі інший підхід до менеджменту. Нам потрібен відхід від радянської системи, де абсолютне безправ’я та "ніяких нарікань". Потрібна допомога з людським обличчям, де працюють з історіями кожної окремої людини індивідуально", – говорить Мар’яна.   

Патронатні служби в Україні все ще більше виключення, аніж правило

За даними фонду "Після Служби", ветерани, які звільняються з війська і не отримують належної підтримки, часто зіштовхуються з: 

• фінансовими проблемами;
• безробіттям;
• відсутністю належних житлових умов;
• алко- та наркозалежністю;
• неспроможністю до реінтеграції в цивільне життя;
• моральними травмами;
• невилікуваними емоційними розладами та проблемами з психікою;
• фізичними травмами й пораненнями;
• нестачею спілкування.

Комплексні проблеми такого роду можуть дуже впливати на психологічний стан людини та викликати думки про суїцид.  

Комплексні матеріальні, психологічні та проблеми зі здоров'ям можуть призвести до суїцидальних думок,
якщо вчасно не звернутись до спеціаліста

"Ми уже розуміємо, що проблема з суїцидами військових буде. І поки що єдине, що ми можемо зробити для того, щоб вона була трохи меншого масштабу – це допомагати тим, хто до нас звертається, хто готовий прийняти цю допомогу. І тоді ми вже направляємо до спеціалістів, які працюють з психічними захворюваннями, з психологічними наслідками травм. Якщо є необхідність, і до профільних клінік та психітрів", – пояснює Мар’яна.  

У "Після Служби" вважають, що знайти психолога для воїна – недостатньо. 

"Якщо далі людину не підстрахувати з навчанням, входом у цивільний соціум, працевлаштуванням – то на цьому етапі вона може зламатися. Психолог не є панацеєю від всіх проблем, потрібна комплексна робота."

Як ветерану і ветеранці отримати допомогу від фонду "Після Служби"? 

• спершу людина має заповнити анкету на сайті;
• далі кейс-менеджер з питань роботи з клієнтами проведе з нею співбесіду, з'ясує та оцінить потреби. Після цього шукатиме рішення через Мережу, комунікуючи з членами команди, національними партнерами, роботодавцями, громадськими об'єднаннями, іншими українськими ветеранськими організаціями;
• "Після Служби" підтримуватиме ветерана від моменту звернення, а також познайомить із місцевою ветеранською спільнотою – для нетворкінгу та підтримки. 

Як звернутись до фонду "Після служби"?

Індивідуально кожен воїн у "Після Служби" може розраховувати на роботу зі сферами:

• здоров'я (діагностика, лікування та реабілітація);
• психологічної допомоги;
• освіти та перекваліфікації, вивчення мов та розвитку професійних навичок;
• юридичний супровід та доступ до пільг, що гарантовані державою;
• працевлаштування та надання нових можливостей в кар'єрі. 

"Ми індивідуально підходимо до перекваліфікації ветеранів. Дізнаємося історію військового/ї, намагаємося виявити мотивацію. Якщо бачимо, що є необхідність, звертаємось до HRів, які проводять спеціальні співбесіди –  оцінюють схильності та можливості. Людина вибирає собі напрямок подальшого руху, і тоді ми вже моніторимо ринок можливостей та того, що ми можемо запропонувати ветерану за його запитом", – пояснює  Мар’яна. 

"Кілька місяців в "Після Служби" проводили курси англійської – проте зрештою залишили лише розмовний клуб. Без конкретно визначеної цілі, ветерани втрачали мотивацію вивчати іноземну, та переставали ходити на заняття." 

Інколи люди пропонують освітні ініціативи самі – якось до "Після Служби" звернувся айтівець, який підготував структурований курс IT для ветеранів. 

"Три місяці чоловік сумлінно проводив безкоштовні онлайн заняття з домашнім завданням, на аудиторію на 10-12 ветеранів та ветеранок. За результатами курсу провів тест, вибрав трьох найкращих, надав кандидатури своєму босу – і одна людина отримала роботу. Безкоштовних можливостей для ветеранів зараз повно – і сертифікати дають, і на роботу влаштовують", – розповідає Олександр. 

Директорка Ветеранського фонду «Після Служби» Юлія Гончарова і командир військової частини Василь Матіїв
уклали Меморандум про співпрацю та взаємодію. Спільними зусилля

Також "Після Служби" проводять спільні консультації з центрами зайнятості для тих, хто хоче відкривати власну справу – вчать писати гранти та реалізовувати проєкти після їх отримання. 

Зупинись, відпочинь

Кожного дня Південний вокзал Києва пропускає величезну кількість військових, які їдуть на фронт чи повертаються з фронту. Зал очікування дозволяє випити кави чи чаю – проте аж ніяк не розслабитись чи відчути себе в безпеці. 

"Вокзал – це криміногенна точка. Ми уже зіштовхувались з тим, що військових підпоюють "клофелінщики", і крадуть кошти. Так з'явилася ідея створити воїнам хоча б острівок безпеки", – говорить Олександр.  

"Після служби" зв’язались з адміністрацію вокзала, і запропонували створити невелику кімнату відпочинку, у якій за одну добу зможе перебувати до шести людей. За рік роботи, проєкт уже отримав 1126 звернень – кімната практично не буває порожньою. 

Кімната відпочинку

"Наприклад, людина чекає наступного потяга, або приїжджає по справах на одну ніч в Київ. І воїн може спокійно залишитись там, прийняти душ, полежати, навіть попрати речі пральною машиною. Особливо людям з ампутаціями, іншими фізичними обмеженнями, потрібна можливість прилягти", – пояснює Олександр.  

Зареєструватись, щоб отримати допомогу, можна через адміністрацію зали очікування для військовослужбовців на Центральному вокзалі або через форму на сайті. 

Людей, яким просто так чи інакше допомогли, у фонді не рахують

"Після служби" відкрився у 2022 року – тільки за офіційно зареєстрованими зверненнями, допомогу тут отримали близько трьох тисяч ветеранів та військових. Людей, яким у фонді просто допомогли, направили чи підказали, у фонді не рахують. 

"Ми будемо жити в суспільстві ветеранів. Тобто, не ветерани будуть жити в нашому суспільстві, а якраз навпаки. Президент недавно казав, що Збройні сили зараз складають 800 тисяч людей, тільки військовослужбовців. Члени їхніх родин – дружини, діти, батьки, брати, сестри – це ще мільйони людей, дотичних до війни. Ці шрами пройдуть через усе суспільство, і наслідки ми також відчуємо всі – і ті, хто "не народжений для війни", теж.  Ветерани – частина нашого буття. І наша відповідальність", – закінчує розмову Мар’яна.  

Якщо ви хочете звернутися до фонду, повну інформацію та контакти можна знайти в нашій базі організацій.